Відгомоніли травневі свята. Дні, які з нетерпінням чекають тисячі сімей, адже зазвичай саме першотравень у народі називають «відкривачем шашличного сезону». Цьгоріч, навіть погода була на нашому боці. Такої по-справжньому літньої спеки не було в цей час уже понад 50 років! Та це не злякало справжніх поціновувачів пікніку і відпочинок по-лісовому був «офіційно» відкритий.
За часів існування Радянського Союзу у кожному містечку проводилися численні марші на честь Дня солідарності трудящих ся. А лозунг «Мир. Труд. Май» знайшов свій відгомін і в ХХІ столітті. Як говорить старше покоління ці демонстрації були справді цікавими, яскравими та незабутніми.
Чому ж ми не проводимо цього зараз? Адже перші 2 дні травня залишаються червоними у нашому календарі й дотепер… Виходить, що ці дні залишили вихідними тільки для того, щоб сходити до лісу? То чи не доцільніше було би зробити вихідним День сім’ї, який, до речі, відзначається у середині травня. Про це свято мало кому відомо в нашій країні. Як маловідомим залишається і День матері (перша субота травня). Погодьтеся, цікаві свята. Їх вся Європа святкує зазвичай із великим розмахом. То чому ж ми, йдучи до Європи, не сприймаємо цього? «Не наше. – скажете ви. То чому ми не зберігаємо нашого? У відповідь можна почути: «Недоцільно робити те, що було при Союзі». Тоді дозвольте запитати, а навіщо ми відпочиваємо у першотравневі дні, якщо традиції святкування вже недоцільні? Цікаве питання, чи не так?
Та в першій декаді місяця травня є ще один червоний день календаря – День Перемоги. Навколо цієї події сьогодні існує чимало питань, одностайних відповідей на які знайти досить складно. Палка дискусія не вщухає сьогодні навколо назви. Як правильно називати ту страшну війну, яка випала на долю наших дідів-прадідів – Великою Вітчизняною чи Другою світовою – ніхто так і не може вирішити. Кілька десятиліть тому в підручниках з історії можна було зустріти термін «Велика Вітчизняна війна», а з проголошенням Незалежності наші діти почали вивчати «нову історію». Як можна переписати минуле? Дивне питання. Бо. Як бачимо, у наш час можна переписати і зробити все.
Історія – складна штука. У такі сосен ти розумієш чому дехто називає її «політичною проституткою». Зараз історія пишеться під правлячу владу, а не про те, що коїться насправді. І це не може не обурювати народ. Та ніяка підміна історичних фактів не може замінити одного – пам’яті. Мабуть, це єдиний фактор, що забезпечує існування минулого. Та чи існує вона сьогодні, після стількох років? Захисники нашої Вітчизни, яких залишилося в живих так мало, уже не відчувають тієї щирої, по-справжньому щирої, уваги, як колись. Їх забувають, згадуючи лише напередодні переможного дня.
На підтвердження цього можна навести той факт, що у деяких містах і селах відмовляються від проведення мітингів пам’яті напередодні 9 травня. А такі заходи раніше проводили у кожному населеному пункті. А там, де вони проходять більшість збирається компаніями аби напитися.
То що насправді ми святкуємо сьогодні: офіціоз, який мало кому потрібен чи дні, від яких ми просто вже відходимо?
День матері - друга неділя травня.
ВідповістиВидалити